Результатом всіх вищеописаних проблем – і правових, і соціально-економічних, і геополітичних є те, що, як відмічено в (28, 30), в даний час з 18 формально затверджених в Росії СЕЗ можна, да і то з великими натяжками, назвати такими, що працюють лише дві – в області Калінінграда і в Знахідці. При цьому функціонування цих зон в даних регіонах не лише не привело до очікуваного економічного прориву, але і не вивело ці регіони в ряд регіонів – донорів Федерального бюджету. Проте процес створення СЕЗ на регіональному рівні не припиняється ні на один день при абсолютно туманному целеполагании.

Проблема використання ідеї СЕЗ на користь вузьких груп лобістів, накопичення за її рахунок політичного капіталу деякими чиновниками на місцях наводить до дискредитації в целм прогресивного почину. Річ у тому, що на самому початку (ще на етапі існування СРСР) задум створення зон був використаний керівництвом союзних республік як інструмент політичної протидії союзному центру. Напередодні виборів російського президента роздача «зональних повноважень» була символом ліберального відношення керівництва РРФСР до регіонів, а потім, з отриманням Росією суверенітету, «вибивання» цих повноважень стало засобом аналогічної боротьби, тепер уже - з боку керівників регіонів по відношенню до федеральних властей.  І сьогодні ідея створення СЕЗ все ще залишається...

Після кризи 17 серпня до фінансових проблем СЕЗ додалася також проблема довіри до державних гарантій кредитів, що надавалися, проблема кредитоспроможності вітчизняних фінансових інститутів.
Окрім программно-целевых і фінансових, у ряді загальних для всіх СЕЗ соціально-економічних проблем слід виділити:
нерозвиненість інфраструктури і промисловості;
розривши і перерозподіл господарських зв’язків підприємств, відсутність захисту вітчизняних товаровиробників на міжнародному ринку з боку держави;
наявність на дороги розвитку вільного підприємництва перепон бюрократичного і кримінального характеру, у тому числі коррупционированность чиновників;
проблема рівня кваліфікації російських кадрів, як робітників, так і управлінських, проблема відсутності досвіду;
одна з найважливіших проблем, що визначають, –...

Іншою економічною проблемою СЕЗ з’явилося недбале витрачання на місцях і тих явно недостатніх засобів, що виділяються Федеральним бюджетом під реалізацію певних програм, ставить під питання їх реальне втілення. Так, наприклад, за інформацією (26), фахівці Рахункової палати, на підставі постанови Держдуми Росії від 3 лютого 1999 р., протягом декількох тижнів перевіряла ефективність використання засобів федерального бюджету, виділених на розвиток пріоритетних інфраструктурних проектів на території СЕЗ «Знахідка» в 1991-98 роках – тобто, фактично, за всю історію її існування. Документ про підсумки перевірки поступив в Примор’ї. У нім, зокрема, наголошується, що на 1 січня поточного року загальна сума боргу Адміністративного комітету (АК) СЕЗ...

3.2. Соціально-економічні проблеми.

Одній з основних проблем «виживання» СЕЗ в Росії є проблема неспівпадання декларованих цілей, цілей, що реально переслідуються при їх створенні, їх протиріччя, як інтересам регіонів, так і Федерації в цілому. Керівники регіонів бачать, як правило, в таких зонах лише одну «миттєву» привабливу сторону - перспективу здобуття пільг по повному або частковому звільненню від податків. Багато хто вважає, що СЕЗ допоможуть їм позбавитися від проблем регіону, вирішити які самі вони не в змозі: поганого стану інфраструктури, розвалу виробництва, безробіття, важкої соціальної обстановки, екологічних проблем.  І при цьому не думають про той, хто ж тоді в таку...

Висунення концепції правового забезпечення СЕЗ також означає вирішення наступних проблем.
Статутна - послідовне і систематичне проведення роботи по розмежуванню компетенції органів СЕЗ, що мають владні, розпорядливі, координаційні повноваження; визначення правового положення резидента СЕЗ; визначення правових основ взаємодії суб’єктів СЕЗ з третіми юридичними і фізичними особами і державою.
Правопріменітельная - створення на основі і у виконання конституюючих державних документів актів про правила і норми процедурного, процесуального характеру, забезпечення розмежування компетенцій різних суб’єктів СЕЗ, системна ув’язка повноважень органів (суб’єктів) СЕЗ, що мають субординаційні, владні і розпорядливі повноваження; правове забезпечення структури органів СЕЗ.
Правоохоронна - створення правових основ...

В рамках цієї юридико-технической схеми потрібно виробити роботу по доповненню кожного із значимих для СЕЗ акту у формі підготовки пакету локальних актів. Відсутність того або іншого доповнення означатиме пряму дію акту законодавства Росії на території СЕЗ. Необхідно обкреслити круг найбільш значимих для СЕЗ актів, відповідні «доповнення» до яких можуть бути прийняті в корпус масштабного акту про СЕЗ. У свою чергу цей акт, як буде показано нижче, приймає компетентний орган державної влади і, таким чином, заразом, стверджує конституюючий акт (наприклад, Положення) про неї. Інші нормативні акти РФ діють на території СЕЗ безумовно.
Описувана дорога досягнення екстериторіальності відповідає також вимогам...

Така «наближена до бойової» обстановка довкола «правил гри» у вітчизняних СЕЗ не могла не привести до відтоку інвестицій в стабільніші з точки зору економічного законодавства сусідні країни. Так, наприклад, безперечний відхід капіталів з області Калінінграда до Клайпеди, де також створена і функціонує СЕЗ. Правові проблеми негайно вилилися в економічні – з 1995 по 1997 рік іноземні інвестиції в зону впали в 5 разів (32).
При розробці і ухваленні закону про СЕЗ, що, як показано вище, є найнасущнішим завданням для розвитку зональної практики, перш за все необхідно вирішити наступну проблему: функціонування СЕЗ в режимі вільної митної зони (а саме це...

Такий розвиток подій перш за все відображав прагнення уряду утримати ті або інші території що претендують на статус вільної зони, в межах національного економічного простору.
В результаті, до осені 1994 р.  намітилися наступні контури російської зональної політики:
урізування (до 1-2 кв. км.) можливих розмірів вільних зон, що виключає створення відносно крупних комплексних зон вільного підприємництва;
формальне запозичення і перенесення на російський грунт простих зразків зі світової зональної практики без врахування її перспективних тенденцій і ув’язки з національною промисловою політикою;
ускладнена система управління зонами, зв’язана з багаточисельними бюрократичними узгодженнями і неможливістю створення зон за ініціативою «знизу».
...

В кінці 1991 - початку 1992 рр., коли російське керівництво прийняло курс на широке відкриття економіки в цілях її стабілізації (4, 8), вибіркова лібералізація підприємницького клімату на рівні окремих зональних територій багато в чому позбавлялася свого сенсу. Прийняті в цей період в Російській Федерації нормативно-правові акти по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності не передбачали належних вилучень стосовно зональних територій. І хоча статутні положення, що діяли в зонах, формально ніхто не відміняв, податкові служби тлумачили їх як що втратили силу, що фактично скасовувало значну частину раніше наданих зонам пільг.
Така невизначеність в законодавчо-правовому положенні СЕЗ викликала занепокоєння іноземних інвесторів, що розцінили ситуацію,...