3.2. Соціально-економічні проблеми.

Одній з основних проблем «виживання» СЕЗ в Росії є проблема неспівпадання декларованих цілей, цілей, що реально переслідуються при їх створенні, їх протиріччя, як інтересам регіонів, так і Федерації в цілому. Керівники регіонів бачать, як правило, в таких зонах лише одну «миттєву» привабливу сторону - перспективу здобуття пільг по повному або частковому звільненню від податків. Багато хто вважає, що СЕЗ допоможуть їм позбавитися від проблем регіону, вирішити які самі вони не в змозі: поганого стану інфраструктури, розвалу виробництва, безробіття, важкої соціальної обстановки, екологічних проблем.  І при цьому не думають про той, хто ж тоді в таку «вільну зону» прийде зі своїм капіталом? Тим часом, як відмічено в (23), система що надаються вільній зоні пільг повинна служити інструментом реалізації наявних порівняльних переваг даної території, а не механізмом компенсації наявних недоліків або відсутніх тут чинників розвитку. Крім того, засоби Федерального бюджету, що вкладаються в створення СЕЗ, у тому числі і у вигляді різних пільг, фактично виділяються за рахунок інших регіонів Росії, можливо, що не менш потребують їх в умовах тривалої системної кризи в економіці.
Згідно обстеженню, проведеному Інститутом сходознавства РАН по 26 країнам, власні витрати по залученню іноземних інвестицій в СЕЗ склали в середньому 4 дол. на 1 дол. зарубіжних інвестицій. У КНР, наприклад, іноземні вкладенні в чотири СЕЗ склали до кінця 80-х рр. 4 млрд. дол., тоді як початкові власні інвестиції перевищили 22 млрд. дол., що в 5,5 разів більше. По суті, вся інфраструктура для СЕЗ була створена за рахунок централізованих засобів. Аналіз же вітчизняних програм створення і розвитку СЕЗ (наприклад, 19) показує, що в них закладається співвідношення «власні – зарубіжні» інвестиції, як 3 до 1, причому бюджети різних рівнів в них складають більше 50 % всіх засобів. Враховуючи хронічне недофінансування витратних статей бюджету, можна передбачити, що, як повною мірою не виконуватимуться державні фінансові зобов’язання, так і іноземні інвестиції падатимуть в пропорційних розмірах, що приведе до хронічного недофінансування програм разіввития.
Слід підкреслити також, що іноземні капітали «перетікають» в СЕЗ не для «піднімання» економіки Росії, а ради здобуття надприбутків. При цьому ніж стабільніша і розвиненіша країна, чим нижче виробничі і фінансові ризики, тим нижче норма прибули, що є привабливою для інвестора. Зазвичай вважається, що вільні економічні зони сприяють прямим іноземним інвестиціям відносно великих і таких, що мають хорошу репутацію компаній.  Проте, як свідчить світовий досвід, потужні транснаціональні корпорації не дуже потребують привілеїв і можливостей вільних зон. Вони можуть успішно функціонувати і в звичайних умовах практично будь-якої країни. І якщо умови якої-небудь держави дуже несприятливі, то переваги, пропоновані вільними економічними зонами, навряд чи змусять ці корпорації змінити їх стратегію міжнародного розвитку. У зв’язку з цим зростає небезпека проникнення на територію СЕЗ неблагонадійних компаній з числа світових аутсайдерів і криміналізації бізнесу в зоні, що приведе, якщо не до повного зриву, то до зниження якості виконання поставлених завдань.