3. Загальна характеристика господарського комплексу.

До 1992 року структура господарського комплексу відповідала стратегії і пріоритетам, які визначалися і встановлювалися в рамках єдиної економічної політики колишнього СРСР.
Функціонування господарського комплексу залежало від матеріальних ресурсів всієї країни, тобто використання потенціалів інших регіонів Росії (різного устаткування, різних товарів і т.д).
Але виникнення пограничних бар’єрів, проблеми перевезення вантажів привели до того, що область була поставлена в тяжкі умови по створенню продукції. Різко впав обсяг виробництва в промисловості, сільському господарстві і капітальному будівництві.
Наявність на балансі багатьох підприємств незавантажених виробничих потужностей (близько 40%) сприяє погіршенню фінансового стану підприємств, спаду обсягу виробництва.
На глибину спаду роблять вплив і сугубу регіональні проблеми, зв’язані з неотрегулируемостью взаємин з прилеглими державами, недостатністю власних топливно-энергитических ресурсів, віддаленістю регіонів, що поставляють сировину і матеріали, насиченістю області Калінінграда імпортними товарами.
В результаті обсяг промислового виробництва до 1996 р. скоротився більш ніж в 3 рази в порівнянні з 1990 роком.
Наїболший спад допущений в машинобудуванні і легкій промисловості.
Аналогічне положення складається і в промисловості будівельного матеріалу. Підприємства легкої промисловості не витримують конкуренції з боку іноземних товаровиробників, що також обумовлює значні темпи скорочення випуску продукції.
Крім того, реальними стають проблеми конкуренції, зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції. До цих пір більшість підприємств не змогли понизити витрати виробництва і “вписатися” в товарні ринки держави і регіону.
3.1 Рибопромишленний комплекс
Рибопромишленний комплекс грає провідну роль в господарстві області Калінінграда. Рибна промисловість до 1992 року розвивалася як соціально орієнтована галузь, що мала потужну державну підтримку, перш за все, у вигляді виділення капітальних вкладень на споруду дорогосоящего флоту і створення берегової інфраструктури.
У течії останніх 45 років аж до 1992 року створювався потужний океанічний рибогосподарський комплекс загальноросійського значення, що обумовлювалося стійкими потребами населення Росії в харчовій рыбопродукции, наявністю незамерзаючих портів, близькістю Калінінграда до багатих промислових районів в Атлантиці і Тихому океані.