Аналізуючи потоки вантажів Далекосхідного району з іншими регіонами стани, необ­ходимо відзначити, що район більше отримує вантажів, чим выво­зит. Основний об’єм перевезень доводиться на залізні до­роги. Доля транспортних витрат в собівартості дальнево­сточной продукції вища, ніж в інших районах. Це пов’язано з тим, що велика частина вантажів привозиться здалека. У вивозі Далекого Сходу переважають рибопродукти, ліс і пиломате­риалы, концентрати руд кольорових металів. Проте в послед­ние роки зріс рівень комплексності розвитку району, поя­вились нові промислові підприємства, розвиваються сопут­ствующие і обслуговуючі галузі, сфера послуг, що позначилося на структурі вантажообігу.
Питома вага Далекого Сходу в експорті колишнього Радянського союзу складала 4,4 %, але по окремих товарних позиціях був багато більше, це відноситься до експорту круглого лісу (40 %), риби (26 %), рибних консервів (22 %), цементу (більше 10 %). Зараз Далекий Схід вивозить на зовнішній ринок лише 4,6 % своїй промисловій продукції, тоді як в цілому по Росії цей показник складає 7,2 %.
Підсумки зовнішньоекономічної діяльності за 1995 рік в регіонах Далекого Сходу підтвердили зростання експортної активності. В значній мірі цьому сприяли збільшення обсягів виробництва рибної продукції (основного експортного товару), посилення експортної спрямованості гірничо-рудній, лісовій, нафтовій і нафтопереробній промисловості. Об’єм далекосхідного експорту склав близько 950 млн. американських доларів, щона 21 відсоток більше, ніж за відповідний період минулого року. Перше місце в експорті стійко займає Приморський край (268,4 млн.долл., зростання на 20 %), друге - Хабаровський край (220,7 млн.долл., зростання на 25 %).
В даний час основним зовнішньоекономічним партне­ром на Далекому Сході є Япо­нія. З цією країною були підписані ряд довгострокових угод компенсаційного плану по освоєнню в цьому регіоні лісових ре­сурсов, розвитку лесоперерабатывающих виробництв, производ­ству целюлоза і папери, розвитку вугільної промисловості, транспортному будівництву, розширенню портового господарства.
Завдяки цим і іншим угодам прискорилося залучення до господарського звороту всіх цих природних ресурсів, удалося со­здать нові експортні бази в цьому віддаленому від основних раз­витых районів і центрів регіоні, підсилити його транспортну осна­щенность. За допомогою японських кредитів, наприклад, освоєні вугільні родовища Південної Якутії (Нерюнгрі), побудована залізниця БАМ — Тинда — Беркакит, в порту Ваніно соору­жены спеціальні причали по перевантаженню вугілля, ліси, контейне­ров. У погашення наданих кредитів Японія отримує ліс, технологічну тріску, якутське вугілля. Розглядаються питання розробки шельфових покладів нафти і газу Сахаліну за участю іноземних фірм. Одна з таких японських фірм “Содеко” в соот­ветствии з угодою з колишнім СРСР Мінвнешторгом вже з 1975 р. веде геолого-поисковые роботи на нафту і газ на шельфі Сахаліну. Техніко-економічне обгрунтування розробки неко­торых розвіданих родовищ цією фірмою в сьогодення вре­мя опрацьовується з врахуванням екологічних проблем, інтересів жителів острова і всієї Росії. Є проекти освоєння на такій же основі інших ресурсів регіону. Так, наприклад, для розробки комплексного рудного родовища Хаканджа (біля Охотська) в Хабаровському краю, що містить золото, срібло, марганець, має бути створене спільне підприємство з рівними російськими і іноземними долями в статутному капіталі. У тендері на право освоєння Хаканджінського золоторудного родовища, несом­ненно, візьмуть участь японські фірми.