Ирано-иракский конфлікт, його дія на ситуацію в регіоні.

Конфлікт між Іраном і Іраком має глибоке історичне коріння. Територіальні претензії один до одного, релігійні розбіжності наголошувалися ще в той період, коли Ірак входив до складу Османа импе­рии. Перші спроби визначити кордон між двома державами були зроблені в середині XIX ст У 1847 р. між турецьким і іранським урядами за посередництва Великобританії н Росії був под­писан Ерзерумський договір, відповідно до якого ирано-иракская кордон був визначений по лівому іранському берегу річки Шатт-ель-араб. Ці гранины оспорювалися Іраком безліч разів, що і привело до великомасштабної війни, що почалася 22 вересня 1980 року. У січні 1984 року Ірак оголосив північно-західну частину Персидської затоки районом бойових дейсвий. З 1983 року третім учасником конфлика сталі США.
Це сильно відбилося на економіці. Якщо в 1980 р. видобуток нафти в Саудівською Аравії состав­ляла 497 млн. т, то в 1987 р. цей показатель скоротився більш ніж удвічі — 225 млн. т; приблизно у такому ж положенні нахо­дятся і інші крупні виробники нафти — Кувейт і ОАЕ. У 1980 р. видобуток нафти в Кувейті складав 81.5 млн, т, в 1987 г.— 02,7 млн. т. в ОАЕ відповідно 82 і 47,5 млн. т.
Дії США не ограничелись лише на військовій участі. Курс адміністрації Рейгана на ослабіння впливу ОПЕК і утримання цін на нафту на низькому рівні разом з маніпулюванням курсом долара зовсім не вітався в арабських країнах залива.в результаті знижувалася довіра до США як до військово-політичного і економічного лідера. На ринку озброєнь в затоці все упевненіше затверджувалися ФРН, Бразилія, Китай.
Характерним символом втрати довіри до США став переклад золотовалютних авуаров країн затоки із США в інші країни, зокрема до Західної Європи і Японії, куди було переведено 32 млрд. доларів із загальної суми 82 млрд. дол.
США почали тіснити японські і західноєвропейське монополії, що збільшили об’єм експорту в район зали­ва при збереженні високого рівня закупівель нафти і га­за. Намітилося значне скорочення експорту із США в арабські країни (у загальному об’ємі американско­го експорту доля цих країн знизилася з 1980 ло 1986 рр. з 8,2% до 3,8%).
Все це, разом узяте, поставило до порядку денного питання про той, що відомому передивляється або коректуванні аме­риканской політики в регіоні. Економічні передумови для цього виявилися США на руку. Із-за фактичної девальвації долара, що зробила американські товари більш конкурентоспо­собными, в 1987 р. вперше за останні п’ять років США збільшили свій експорт в арабські країни на 2,36%.