Магнієва сировина (магнезит, доламає, карналіт і ін.) широко поширена на Уралі, в Східному Сибіру і в інших районах. Особливістю здобуття металевого магнію є дуже велика витрата електроенергії — до 20 тис. кВт •ч на 1 т. Перші заводи по виробництву магнію розмістилися в джерел сировини (Березниковський і Солікамський магнієві за­воды). У післявоєнні роки магнієві заводи споруджувалися в джерел дешевої енергії. На базі комплексного використання сировини виникло виробництво магнію на Калушськом хіміко-металургійному комбінаті.
Ще більше значення, чим магній, в сучасній авіаційній і космічній техніці набуває титану. Родовища титано­вых руд є на Уралі, Кольському півострові, в Західному Сибіру (титано-магнетиты і иль­мениты). Електроємність здобуття титану ще вища, ніж магнію (понад 20 тис. кВт-ч). Підприємства по його производ­ству відразу складалися в джерел дешевої енергії на привоз­ном сировині і концентратах.
Россия—одна з країн, в яких розвинено про­изводство нікелю. Родовища сульфідних мідно-нікелевих руд зосереджені на Кольському півострові (Мончегорськ, Печенга-никель) і в Східному Сибіру (Норільськ), де виявлене круп­ное Талнахськоє родовище. Інший вигляд окислених нікелевих руд розробляється на Уралі (Режськоє, Уфалейськоє, Орськоє). Збагачення і переробка нікелевих руд найбільш складні в кольоровій металургії із-за низького вмісту металу в сировині, великої витрати палива, багатостадійності процесу, наявності декількох компонентів (сірка, мідь, кобальт і ін.). У місцях до­бычи нікелевих руд розмістилися і підприємства по здобуттю ме­талла.
На відміну від нікелю виплавка олова відірвана від месторожде­ний руд (каситерит) в Читинської області, на Далекому Сході, в Магаданської області. Бідні, з невеликим вмістом олова, руди (частіше до 1 % ) обогащают­ся на місці до концентрату з 65% металу. Ці концентрати пере­возятся на великі відстані до Західного Сибіру (Новосибірськ), на Урал і в інші райони, де піддаються металургійному переділу.

3 Варіантний прогноз розвитку кольорової металургії по регіонах.

Перспективи подальшого розвитку економіки Росії у вирішальній мірі залежать від того, який з двох в принципі можливих варіантів буде вибраний: або продовжиться нинішній — ринковий курс із слабким і практично безуспішним втручанням держави в економіку, або вистачить сил і рішучості встати на дорогу керованого економічного прогресу. Виходячи з цієї головної альтернативи, Інститут народногосподарського прогнозування РАН розробив варіантний прогноз динаміки російської економіки і змін її структури в розрізі крупних економічних регіонів до 2000 р. Актуальність регіонального аспекту макроструктурного прогнозу сьогодні особливо висока, бо в умовах ринкової еволюції регіони Росії виявилися в істотно різній ситуації.