Перш за все вони є щонайпотужнішою фінансовою і економічною силою. Урядові авуары «шестірки» в іноземних банках оцінюються в 190 млрд. дол., валютні резерви — в 204 млрд. дол., запаси нафти — в 348 млрд. баррелів.
Усвідомлення своєї соціальної однорідності, общно­сти, турбота про збереження монархічних структур в не­малой мірі цементують цю організацію, наводячи до досить високої міри взаємодії її участ­ников в міжнародних і регіональних справах, усиле­нию впливи в діяльності Організації експортерів нафти, в Лізі арабських держав, Русі непри­соединения, організації Ісламська конференція.
Різноспрямовані по своїх положеннях соглаше­ния про економічну інтеграцію за задумом повинні привести до створення ринку країн Персидської затоки на кшталт європейського Спільного ринку. Координація охоплює всі аспекти: промисловість, торгівлю, фінанси, сільське господарство. Передбачається лик­видация всіх торгівельних бар’єрів між державами-членами, вільний рух капіталів і робочої си­лы, загальна фінансово-бюджетна і денежно-кредитиая політика. Планується, що ці цілі будуть осуществ­лены на початок 90-х років, але, судячи по нинішньому поло­жению в світовому економічному господарстві, у тому числі в країнах затоки, це дуже оптимістичні терміни.
Економіка шести країн Поради істотно отлича­ется від економіки будь-якого крупного регіону. Тут видобуток нафти є головним джерелом доходів. На неї доводиться більше 47% ВВП. Переважання нефтя­ного сектора задоволене точно відображає вклад окремих держав в спільний ВВП цієї організації. Так, Саудівська Аравія вносить близько двох третин совокуп­ного ВВП — 64%. ОАЕ — 16%. Кувейт — 9%, Оман і Ка­тар — по 4, Бахрейн — З%. Проте цієї організації не вистачає власної технічної бази, яка мог­ла б послужити фундаментом для промислового ро­ста. Внутрішні ринки країн Поради обмежені і не зв’язані між собою. Складність в тому, що кожних з них окремо швидше орієнтований на США і стра­ны Заходу, а не один на одного. Національні сообра­жения поки що беруть верх над регіональними. Індустріальні потужності, що існують в країнах окрім нафтового сектора, використовуються всього на бЗ%, що неминуче веде до скорочення доходів і прибы­лей. зниженню темпів зростання національної промышлен­ности.
Багато що робиться для того, щоб здолати ці объ­ективные труднощі. Створений фінансовий механізм — інвестиційна корпорація країн Персидської затоки, що має в своєму розпорядженні капітал в 3 млрд. доларів. Це не лише показник фінансової потужності ССГПЗ, але також свідоцтво появи інтеграційних тенденцій у сфері економіки. Найбільш сміливий проект в області інфраструктури предусматривает будівництво єдиної енергосистеми вартістю 2 млрд. дол., яка свя­жет національні системи енергопостачання таких от­даленных країн, як. скажімо. Кувейт і Оман.