Перший варіант прогнозу орієнтувався на те, що і регіони, і Росія в цілому продовжать дотримання нинішньому курсу. Другий варіант будувався на оцінках, витікаючих з умов можливого переходу економіки до керованого розвитку.
При розробці прогнозу перш за все були визначені деякі екзогенні чинники, що роблять вирішальний вплив на перспективу розвитку російської економіки. Найважливішою рисою нинішньої кризи російської економіки є різке падіння уров­ня інвестиційної активності; відомо, що за 1991—1995 рр. об’єми капіталовкладень со­кратились биолее чим в три рази, а інвестиції у виробничу сферу — в чотири рази. Якщо в 1990 р. капіталовкладення складали 31 % використовуваного кінцевого продукту, то до 1995 р. їх доля знизилася до 18%. По першому варіанту прогнозу передбачається продовження тенденції до скорочення долі капіталовкладень в кінцевому продукті: з 18% в 1995 р. до 13 в 2000 р. У варіанті керованого розвитку передбачається деяке підвищення цієї долі — до 20%.12
Одна з істотних причин економічного спаду в Росії полягає в тому, що нові власники не зацікавлені у використанні своїх капіталів усередині країни, а прагнуть в максимально можливій мірі вивезти їх за кордон. Це виявляється в різкому збільшенні позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу з країнами «далекого зарубіжжя». По наших розрахунках, в 1990 р. сальдо зовнішньоторговельного балансу Російської Федерації складало приблизно 17 млрд. інвалютних рублів (у зовнішньоторговельних цінах 1989 р.), або 2% валового суспільного продукту. В основному таке положення обумовлювалося наданням підтримки іншим союзним республікам СРСР. До 1995 р. сальдо зовнішньоторговельного балансу Росії з країнами СНД звелося практично до нуля, а з країнами «далекого зарубіжжя» —стало позитивним, досягнувши 27,6 млрд. інвалютних рублів, тобто 6,4% валового продукту. Перевищення експорту над імпортом в 1995 р. склало 21,6 млрд., а в 1996 р. — 29 млрд. дол. Інакше кажучи, 40% російського експорту не компенсувалося імпортом.
У прогнозних розрахунках першого варіанту ми виходили з того, що в період до 2000 р. характер зовнішніх стосунків Росії практично не зміниться, і позитивне сальдо внешне­торгового балансу з країнами «далекого зарубіжжя» складатиме не менше 7% валового продукту. У другому (керованому) варіанті передбачається, що сучасне величезне поло­жительное сальдо з цими країнами різко, не менше чим в 1,5 разу, скоротиться і складе в 2000 р. близько 4% валового суспільного продукту.