Система безпеки.

Традиційно нестабільне ноложсннс в районі Персндського затоки всстда висувало як первооче­редного питання, про створення тут свого роду системи колективної безпеки. Ця тема неодноразово об­суждалась на зустрічах представників всіх восьми рас­положенных тут держав ще до іранської револю­ции, але так і не отримала просування. Покійний шах Ірану на виступав за висновок колективного пакту безопастности під егідою Ірану, проти чого різко воз­ражали Саудівська Аравія і Ірак, які высказы­вались за проведення відповідних заходів на двосторонній основі.
Після іранської революції ініціативу створення си­стемы колективної безпеки узяли на себе саудовцы, що висунули тезу про те, що якщо під загрозою ока­жется безпека одного або декількох держав, це позначиться на безпеці всіх інших. Саудов­ськая Аравія призвала до співпраці в справі створення структури колективної безпеки. Вона запропонувала встановити широку співпрацю між поліцією і силами внутрішньої безпеки всіх заинтересован­ных країн. В той же час ідея висновку військових союзів і оборонних пактів між державами регіону і іноземними державами відкидалася.
Пракци передлагали створення арабських колективних сил безпеки в районі затоки. План ирак­цев передбачав організацію спільного військового командування для керівництва цими силами, яке користувалося б автономним статусом.
Султан Омана Кабус пропонував в кінці 70-х років варіант створення озброєних сил для забезпечення бе­зопасности затоки з підключенням ВМС США н ряду західних держав, діяльність яких финансирова­лось би країнами Персидської затоки.
Переговори порошилися в те, що 4 лютого 1981 р. міністри закордонних справ шести держав Затоки-Бахрейна, Кувейту, Омана. Катара, Саудівської Аравії і ОАЕ прибули в Ер-Ріяд н проголосили створення Поради співпраці арабських держав Персидсько­го затоки (ССГПЗ). Ірак не увійшов до союзу, як пізніше роз’яснювалося, із-за істотних відмінностей у формі го­сударственного правління, а Іран не був допущений фор­мально із-за «мовної н етнічної відособленості». Па справі ж створення Поради з’явилося відповіддю на ескалацію ирано-иракского конфлікту.
Було проголошено, що кінцева мета — дости­жение єдність у всіх сферах життя що входять в Со­вет держав. І дійсно, на відміну від всіх про­чих міжнародних альянсів н організацій, члени ССГПЗ мають одну і ту ж форму державного правління. В цих країн не лише загальна доля, проб­лемы, але і загальні переваги, які виділяють їх в окрему групу серед інших арабських країн.