Велику популярність СЕЗ завоювали і в країнах, що розвиваються.  Якщо до 1981 р. їх було створено 96 таких зон, то за подальше десятиліття число їх перевищило 300 і продовжує наростати. Загальна зайнятість на підприємствах, зареєстрованих цих зонах, перевищила 3 млн. чоловік.
В той же час, спостерігалися випадки, коли створення СЕЗ не лише не виправдовувало себе, але і завдавало збитку господарюючим суб’єктам, що управляють. Так, створення в Шрі-Ланке, Сенегалі і інших країнах різного роду СЕЗ не лише не увінчалося успіхом, але багато з цих зон зараз взагалі перестали функціонувати. Окреме місце в цьому списку займають російські СЕЗ, чия роль в економіці країни до цих пір однозначно не визначена. Як наголошується в (28, стор. 2) жодна із зон, що нині існують в Росії, не відповідає повною мірою тим вимогам, які пред’являються в міжнародній практиці до такого роду утворенням.
При цьому неоднозначний і соціально-економічний ефект, отриманий від створення вільних зон в нашій країні, і спори про їх роль в економіці Росії не утихают і до цього дня. Розгляд, як світового, так і власного досвіду, накопиченого з даної проблеми, допоможе визначити місце і перспективи розвитку СЕЗ в економіко-політичному житті Росії.